The following text may have been generated by Optical Character Recognition, with varying degrees of accuracy. Reader beware!

умер. А щоби мерця не забрали, зані мертвого до стайні, там мертвого сина порізав на куски, пересолив то худеньке м'ясо і кості і варив для дочки студенець та юшку. Дівчинка незнала, що вона їсть юшку з брата. А Андрій і його дружина не можуть їсти м'ясо з своєї дитини. Тяжке горе їх обох. Коли уже облягла жінка і дочка, що нема сили встати на ноги. Надходить смерть голодна. А щоби не видів як гине дочка і дружина, то і Андрій ледво ходить, але натяг на себе плаща, узяв в руки патика, щоби підперався на патикук пішов у степ ізтим заміром, що має йти, доки не впаде. А впаде, там і загине. Отак стопа за стопою, Андрій зайшов у степ далеченько. На щастя Андрій потрапив на ховрахову схованку - діру. Урадувався, що може уб'є ховраха, то повренть до дому і підкормлються сім'я. Копає землю руками і патиком, яма ховрахова іде круто в інші боки, ну Андрій грибе глину. . аж Андрій потрапив на зерно Пшениці. Ой. Набрав зерна в рот пожмакав проглотив 3-4 рази і почув себе в силі ліпше. Андрій зберає зерно в рукава плаща, в калісони, зерна було приблизно до 25 кг. Радощам немає меж. До дому Андрій прийшов вечором. Дома жінка і дочка лежать, бо встати негодні вже. Андрій зварив зерна, коли підкормилися усі троє Пшеницею вареною, то зразу почулися далеко ліпше. Досвіта, Андрій узяв роскаль, та мішок і пішов у степ, до сховку хом'яка. Бо куда йшов, Андрій, то робив знаки із бадилля, щоби мав орієнтацію куда має йти, бо то не легко мож потрапити. Нащастя знайшов місце, де був учора і нору хом'якову, легше добувати роскалем як жменями. Докопався Андрій до комори з горохом. Зерно чисте, сухе, здорове. Радість велика охопила. Андрій зібрав до зернини все, гороху було приблизно 30 кг. А хом'яка не було в тій схованці - або мав ще десь комору, або зник ночею з сховку. Андрій додому повернувся знов вечором, бо вдень боявся іти, щоби хто не стрінувся з ним, бо голод може заставити на грабіж, або ще гірше. Дома по трошечки варили гороху, Пшениці, уже піднялися на ноги дочка і жінка. Та і сам Андрій почувся краще в здоров'ю, ну але неїли вони скільки хотілося. Щадили, щоби на довго стало їм того корму. Народ в селі повмерав масово, хати порожні, безлюдні, а всетаки якимось чудом скілька сімей вижили і діждалися до нового врожаю, так як і Андрій дожив до нового і його дружина, і дочка. Сталінська політика до українців, була жорсткою. Та не лише до українців, але до українців особенно. Чогосьто Сталін приказав, щоби заберали все зерно і на сльози незвертали уваги. А кромі того, Вам все більше відомо як мені. Бо втой час, я жив під владою панської Польщі.