The following text may have been generated by Optical Character Recognition, with varying degrees of accuracy. Reader beware!

Microsoft Word - Anastasia-Kowalchuk-UKR Анастазія Ковальчук    АК - Сільскі ходили, як зайдуть у хату, щось, чи у вас не має, дайте що небудь. Сільскі. Вже,  чужі не ходили,  люди бо це ж люди сили не мали. По селі,  так,  з  хати до хати,  то люди  ходили.  Чужих  я  не  бачила.  А  свої  люди,  зайде  у  сусід,  там  те,  то  приходили.  Сусідські  хлопці до нас часто заходили, бо в нас, я ж кажу, трошки було.       - То ви їх годували?    АК - А як. Ну, як зайде, то. Й моєї похресної мами дівчата ходили, то ми давали їсти.       -Й вони вижили всі?    АК  -  Не  вижили.  Я  ж  кажу,  моєї  мами  похресної  три  дівчини  -  Варвара,  Ганя,  й  син  маленький Вася, троє дітей, померло. А в сусіди через хати, то Іван й Василь померли.       -Ви пам'ятаєте скілько вони мали років, ці дівчатка, що померли?    АК - Ну, вони, старша така як я, десь з 21-го чи з 20-го, чи з 22-го. А та, менша й менша. А  Васі десь може було, хрещеної діти. Ну, старші може було 11 чи 12 рочків, Варварі, а Гані  було може 10 чи 9 років, а Васі,  то я думаю, що тільки 4 рочки, він самий меньший був.  Такий гарненький хлопчик, й помер.     У  трунах ніхто не ховав. Де дошки? Й на возі возили,  я ж кажу, бачили як везли люди.  І  сусіда, у сусідські хаті, два хлопці померли. У моєї мами, так не далеко, троє померло. І в  кожній хаті.